Menu

Бібліотека коледжу

Голодомор

« Склади пазли пам’яті і засвіти свічу
жертвам Голодомору»

(до Дня пам’яті жертв Голодомору 1932-1933рр.)

1

25 листопада українці та світ, як і щороку, вшанують пам’ять убитих Голодомором 1932–33 років. Жалобні заходи традиційно відбуваються також у 32 країнах світу

Національні пам’ятні заходи до 85 роковин геноциду пройдуть під гаслом "Голодомор — помста за свободу, помста за революцію".

На думку більшості істориків, причиною виникнення в Україні та інших частинах СРСР голоду 1932-33 років стала примусова і репресивна для селян політика хлібозаготівлі, яку провадила комуністична влада.

Від голоду в Україні, відомого як Голодомор, померло, за уточненими даними, від 3 до 3,5 мільйона людей. Кількість жертв у всьому Союзі оцінюють до семи мільйонів.

Понад 20 країн визнали голод в Україні 1932-33 рр. геноцидом української нації. Однак це питання досі викликає запеклі дискусії серед істориків та політиків.

10 фактів про Голодомор

2

 

1. Геноцид

2006 року Верховна Рада офіційно визнала Голодомор 1932-33 років геноцидом українського народу. За законом, публічне заперечення Голодомору вважається протиправним, але покарання за такі дії не уточнюється.

Однак серед істориків та політиків немає єдиної думки щодо того, чи можна вважати Голодомор геноцидом у юридичному значенні цього слова, закріпленому в Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду і покарання за нього.

2. Кількість жертв

Ще один камінь спотикання серед дослідників проблеми – кількість жертв Голодомору.

Це число вираховують, порівнюючи смертність у охоплених голодом регіонах з нормальним рівнем смертності.

Через брак достовірних демографічних даних того періоду чисельність втрат серед українців оцінюють дуже по-різному: від 1,8 до 7,5 і навіть 10 млн.

Однак більшість фахівців нині сходяться на думці, що прямих жертв Голоду було 3-3,5 млн.

За підрахунками Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ, їх було 3,2 млн.

У рішенні Київського апеляційного суду щодо винуватців Голодомору вказано число 3,9 млн.

 

 

3. Географія голоду

У 1932-33 роках масовий голод був також на Поволжі і Кубані (де жило багато етнічних українців), у Білорусі, на Південному Уралі, в Західному Сибіру і Казахстані.

Найбільше українців загинули у сучасних Харківській, Київській, Полтавській, Сумській, Черкаській, Дніпропетровській, Житомирській, Вінницькій, Чернігівській, Одеській областях та в Молдові, яка тоді була складом УРСР.

Близько 81% загиблих від голоду в Україні були українцями, 4,5% - росіянами, 1,4% - євреями та 1,1% - поляками. Серед жертв було також багато білорусів, болгар та угорців.

Дослідники відзначають, що розподіл жертв Голодомору за національністю відповідає національному розподілу сільського населення України.

4. Де не було Голодомору?

За даними Станіслава Кульчицького, восени 1932 року в Україні було майже 25 000 колгоспів, яким влада висунула завищені плани хлібозаготівлі.

Попри це, 1500 колективних господарств зуміли виконати ці плани і не потрапили під каральні санкції, тому смертельного голоду на їхніх територіях не було.

5. Дюранті і перша згадка в пресі

Першим про голод в СРСР повідомив англійський журналіст Малкольм Маґерідж у грудні 1933 року, пише дослідник Станіслав Кульчицький. У трьох статтях в газеті Manchester Guardian журналіст описав свої гнітючі враження від поїздок Україною та Кубанню, розповівши про голод серед селян.

Маґерідж засвідчив масову загибель селян, однак не назвав конкретних цифр.

Після першої ж його статті радянська влада заборонила іноземним журналістам їздити по вражених голодом територіях країни.

6. Офіційне визнання

Саме слово "Голодомор" вперше з'явилося в друкованих працях українських емігрантів у Канаді та США в 1978 році. У СРСР на той час історикам дозволяли лише говорити про "труднощі з продовольством", але не про голод.

Із вуст партійного високопосадовця слово "Голодомор" вперше прозвучало в грудні 1987 року. Тоді перший секретар ЦК КПРС Володимир Шербицький, виступаючи на урочистостях з нагоди 70-ліття УРСР, визнав факт голоду 1932-33 рр.

Коли про цю тему почали дискутувати дедалі відвертіше, у 1990 році ЦК Компартії України дозволив публікацію книжки "Голод 1932-1933 рр. в Україні: очима істориків, мовою документів".

7. Натуральні штрафи

У селян, які не вкладалися в плани хлібозаготівель і боргували державі зерно, конфісковували будь-яке інше продовольство. Воно не зараховувалося як сплата боргу і було лише каральним заходом. Політика натуральних штрафів мала змусити селян здати державі начебто приховане від неї зерно, якого насправді не було.

Спочатку каральним органам дозволяли відбирати лише м'ясо, сало і картоплю, однак згодом вони взялися і за інші продукти тривалого зберігання.

8. Закон "про п’ять колосків"

У серпні 1932 року під приводом того, що розкулачені селяни та "інші антисоціальні елементи" розкрадають вантажі з товарних поїздів та колгоспне і кооперативне майно, Сталін запропонував новий репресивний закон про охорону державного майна.

Закон передбачав за такі порушення розстріл з конфіскацією майна, а за пом'якшкуючих обставин – 10 років ув'язнення. Засуджені не підлягали амністії.

За каральним документом закріпилася народна назва "закон про п’ять колосків", оскільки винним у розкраданні державного майна фактично був кожен, хто без дозволу зібрав на колгоспному полі кілька колосків пшениці.

За перший рік дії нового закону за ним засудили 150 000 осіб.

Закон діяв до 1947 року, однак пік його застосування припав саме на 1932-33 рр.

9. Чорні дошки

У 1920-30-х роках газети регулярно публікували списки районів, сіл, колгоспів, підприємств чи навіть окремих осіб, які не виконували планів із заготівлі продовольства.

На боржників, які потрапили на ці "чорні дошки" (на противагу до "червоних дощок" – списків пошани), накладали різноманітні штрафи і санкції, аж до прямих репресій проти цілих трудових колективів.

У роки голоду потрапляння села на "чорну дошку" означало вирок його жителям.

Право вносити села і колективи до такого списку мали обласні представництва ЦК Компартії України за поданням районних і сільських осередків. Іншими словами, формально це була ініціатива знизу.

Система "чорних дощок", окрім України, діяла також на Кубані, Поволжі, Донщині, Казахстані – територіях, де жило багато українців.

10. Канібалізм

Свідки Голодомору розповідають про випадки, коли доведені до відчаю селяни їли тіла своїх чи сусідських померлих дітей.

"Цей канібалізм сягнув межі, коли радянський уряд… почав друкувати плакати з такою пересторогою: "Їсти власних дітей – це варварство", - пишуть угорські дослідники Аґнес Варді та Стівен Варді з Дюкейнського університету.

За деякими даними, за канібалізм під час Голодомору засудили понад 2500 людей.

 

 

ЛІТЕРАТУРА

  1. Барка В. К.Жовтий князь: роман / В. Барка; передм. М. Жулинського.– К.: Київська правда, 2003. – 320 с.
  2. Василашко В.Ф. Чи України ти син:вірші / В. Ф. Василашко; худож. С. Іванов.– К.: Веселка, 1994.– 174 с.
  3. Голод 1932-1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів /упоряд. Р.Я. Пиріг. – К.: Політвидав 3України, 1990.– 606 с.
  4. Гуцало Є. Сльози божої матері: повісті /Є. Гуцало; худож.: М. Агафонова, С. Железняк.– К.: Молодь, 1990.– 261 с.
  5. Захарченко В. І.Довгі присмерки: роман./В.І.Захарченко.– К.: Акцент, 2002.– 542 с.
  6. Кирій І. Голодна весна: автобіогр. повість /І. Кирій; худож. С.Л. Коштелянчук.– К.: Молодь, 1993.– 255 с.
  7. Конквест Р. Жнива скорботи: Радянська колективізація і голодомор/Р. Конквест.– К.: Либідь, 1993.– 384с.
  8. Міщенко О.В. Безкровна війна: кн. свідчень/О. В. Міщенко.– К.: Молодь, 1991.– 176 с.
  9. Сергійчук В. Як нас морили голодом /В. Сергійчук; Ін-т українознавства Нац. ун-ту ім.Т.Шевченка.– К.: Б-ка українця, 1977.– 132с.
  10. Самчук У.Марія: Хроніка одного життя: роман/ У. Самчук.– Київ: Укр. письменник, 2000. - 189 с.
  11. Старів С.Страта голодом /С. Старів; пер. з англ. за ред. Р. Доценка.– К.: Просвіта, 2002. - 272 с.
  12. 33-й: голод: Народна Книга-Меморіал / упоряд.: Л.Коваленко, В. Маняк. – К.: Рад. письменник, 1991.– 584 с.
  13. Український голокост 1932-33: Свідчення тих, хто вижив: у 3т. Т.1/ упоряд. Ю.Мицик. – К.: Києво-Могилянська академія, 2005.– 296 с.

 

Перелік художніх і документальних фільмів про Голодомор

Художні фільми:

  • «Гіркі жнива», реж. Джордж Менделюк , 2017, Кінокомпанія
    «Devil's Harvest Production»
  • «Голод-33», реж. О.Янчук, 1991, кіностудія імені О.Довженка, Україна.
  • «Поводир», реж. О.Санін, 2014, студія «Prontofilm», Україна.
  • «Маленьке життя», реж. О.Жовна, 2008, кінокомпанія «Група компаній Фокстрот», Україна.

Документальні фільми:

4

  • Жнива розпачу», реж. С.Новицький, Ю.Луговий, 1984, Канада.
  • «Під знаком біди», реж. К.Крайній, 1990, «Київнаукфільм», Україна.
  • «Українська ніч 33-го», у 4 частинах («Страх», «Жах», «Гільйотина», «Справа Грушевського»), реж. В.Георгієнко, 1994–1998, «Укртелефільм», Україна,
  • «Час темряви», реж. С.Дудка, 2003, «Укртелефільм», Україна.
  • «33-й. Свідчення очевидців»,  реж. М.Лактіонов-Стезенко, 1989, Українська студія хронікально-документальних фільмів, Об’єднання «Імпульс», Україна.
  • «Голодомор. Україна, ХХ століття: Технологія геноциду», реж. В.Дерюгін, 2005, Фонд «Україна 3000», НТКУ, Україна.
  • «Свіча Джеймса Ернеста Мейса», реж. Н.Сущева, 2008, агенція «Стожари», Україна.
  • «Хлібна гільйотина», реж. І.Кобрин, 2008, студія «Телеком», Україна.
  • «Живі», реж. С.Буковський, 2008, кіностудія «Листопад фільм», Україна.
  • «Жорна», реж. Г.Гін, 2008, студія «МедіаПорт», Харків, Україна.
  • «Закляття безпам’ятства. Голодомор 1932-33 років на Луганщині», реж. О.Крамаренко, 2009, Україна.
  • «О горе, це ж гості до мене», реж. П.Фаренюк, 1989, Українська студія хронікально-документальних фільмів, Україна.
  • «Великий голод», реж. Е.Лозовий, П.Овечкін, 2005, студія 1+1, Україна.
  • «Незнаний голод», реж. Т.Гукало, 2003, кінокомпанія «Комітет дослідження українського Голодомору», Канада.
  • «Україна. Забута історія – Голодомор. Влада варта смерті», реж. А. Романді, 2011, телеканал «Мега», Україна

Корисні інтернет-посилання

1. Геноцид Голодом:

www.holodomoreducation.org/

2. Електронний архів Голодомору: зведений реєстр архівних документів:

http://www.archives.gov.ua/Sections/Famine/Publicat/

3. Енциклопедія голодомору 1932-1933 років в Україні:

www.history.org.ua/?discussion&nazva=_enhld_

4. Національний музей «Меморіал жертв Голодомору»:

www.memorialholodomor.org.ua

5. Пам’ятники жертвам Голодомору в Україні:

www.holodomor-monuments.org

6. Розділ порталу Державного комітету архівів України, присвячений Голодомору:

www.archives.gov.ua/Sections/Famine/index.php

7. Сайт Українського інституту національної пам’яті:

www.memory.gov.ua/holodomor-commemoration-news

8. Спецпроект «Історичної правди» – «Голодомор 1932-1933»:

http://www.istpravda.com.ua/themes/holodomor/

9. Український науковий інститут Гарвардського університету. Проект. Мапа. Великий голод:

www.gis.huri.harvard.edu/the-great-famine/about-the-great-famine-project.html

 

24133838 1999968463621756 692102242 n

24203929 1999968490288420 2006856951 n

 

 

Menu



Go to top